Актуально
|
Словник безбар’єрності: жестова мова опубліковано 13 червня 2025 року
Жестова мова — це мова, яку використовують люди з порушеннями слуху. Не варто її плутати з мовою жестів – це наша міміка, жестикуляція, сміх. Дуже важливо, при спілкуванні з людиною, яка використовує жестову мову, і за наявності перекладача звертайтесь безпосередньо до людини, що говорить жестовою мовою, а не до перекладача. Будь ласка, уникайте некоректних питань до людини, що користується жестовою мовою, не робіть акцент на її обмеженнях. Краще поставити питання так: «Як ти вивчив жестову мову?» або «Давно ти володієш жестовою мовою?». Такі запитання не образять людину, водночас дадуть їй можливість розповісти більше про себе. Цікаво, що люди, які спілкуються жестовою мовою, мають свою культуру: жестові імена, театри тощо. Кожна країна має свою жестову мову, і взаєморозуміння залежить від індивідуальних навичок і бажання комунікувати. Існує також міжнародний жест — це не окрема мова, а набір жестів із різних мов, які є найбільш поширеними й зрозумілими. Ця база жестів була створена для подій на кшталт спортивних змагань чи зібрань Всесвітньої федерації глухих, де люди з порушенням слуху з різних країн можуть легко спілкуватися між собою.
Жовто-бурий мармуровий клоп - Halyomorpha halys Stal. опубліковано 12 червня 2025 року
Сучасне сільське господарство України стикається зі зростаючою загрозою інтродукованих шкідників, серед яких особливе місце займає жовто-бурий мармуровий клоп (Halyomorpha halys). Цей агресивний поліфаг здатен завдати значної шкоди різноманітним сільськогосподарським культурам. Морфологічні особливості та життєвий цикл: Імаго жовто-бурого мармурового клопа досягають 12-17 мм завдовжки та приблизно стільки ж завширшки. Їхнє злегка сплющене тіло має характерну форму геральдичного щита, типову для представників родини клопів-щитників (Pentatomidae). Основний колір дорослих особин – коричневий, зі спинною та головною частинами, вкритими незвичайними «вкрапленнями», що створюють візуальний ефект мармуровості. Відмінною рисою виду є наявність світлих кілець на вусиках та ногах, що відрізняє його від інших споріднених видів. Навесні самки відкладають світло-зелені кулясті яйця діаметром 1,3-1,6 мм, які з часом біліють. Яйця зазвичай прикріплюються купками по 28 штук до нижньої сторони листків. Відроджені німфи можуть залишатися біля кладки протягом кількох днів. Личинки клопа проходять п'ять вікових стадій, кожна з яких має свої візуальні особливості. Німфи першого віку вирізняються помаранчевим або червоним забарвленням, у другому віці вони стають темними, майже чорними, а на наступних етапах набувають коричнево-білого забарвлення. Повний цикл розвитку жовто-бурого мармурового клопа триває 35-45 днів. Шкодочинність та спектр уражуваних культур: Жовто-бурий мармуровий клоп є надзвичайно небезпечним шкідником-поліфагом, що живиться більш ніж 100 видами рослин, які належать до 48 родин. До переліку уражуваних культур входять:
І личинки, і дорослі особини живляться однаковими видами рослин, пошкоджуючи переважно плоди та молоді пагони. Клопи проколюють хоботком зовнішні тканини рослин і висмоктують сік, а також здатні проколювати кору деяких дерев для живлення. Симптоми ураження та наслідки: Основними симптомами пошкоджень, спричинених жовто-бурим мармуровим клопом, є:
Відсутність контролю над популяцією цього шкідника може призвести не лише до пошкодження врожаю, а й до його повного знищення. Шкода від фітофага є значною, призводячи до зниження врожайності в 2-3 рази. На яблунях та грушах утворюються некрози, обкоркування, горбистість, а під шкіркою формується суха ватоподібна тканина. На винограді ягоди перестають розвиватися та опадають. У фундуку пошкоджуються горіхи на стадії молочно-воскової стиглості, що призводить до зупинки розвитку ядра. На інжирі та хурмі спостерігається недорозвиненість та передчасне опадання плодів. На перці та томатах у місцях проколів розвивається гниль, а на качанах кукурудзи не формуються зернівки. Окрім прямої шкоди, жовто-бурий мармуровий клоп є переносником фітоплазмозу павловнії та ряду інших фітоплазменних захворювань рослин. Розвиток та зимівля: Протягом року розвивається три покоління жовто-бурого мармурового клопа:
У холодну пору року клопи ховаються в опалому листі, заростях сухої трави, будівлях, сараях та складах. Природні вороги та методи боротьби: Основним природним ворогом жовто-бурого мармурового клопа в його природному ареалі (Китай та Японія) є паразитична оса Trissolcus japonicus, яка паразитує на яйцях шкідника. Однак, через особливості життєвого циклу цієї оси, вона не може самостійно поширюватися за межі природного ареалу клопа. В умовах України, оскільки жовто-бурий мармуровий клоп є інтродукованим видом, він не має природних ворогів, здатних контролювати його чисельність. Додатковою проблемою є виділення клопами різкого неприємного запаху, що відлякує птахів та комах-ентомофагів. Варто зазначити, що цей запах може викликати алергічні реакції у людей. На сьогоднішній день хімічний захист є найбільш ефективним методом боротьби з жовто-бурим мармуровим клопом. Він виявився нечутливим до інсектицидів піретроїдного ряду, що ускладнює боротьбу з ним. У світовій практиці застосовують інсектициди на основі діючих речовин біфентрин та гамма-цигалотрин (наприклад, препарати Талстар та Вантекс) у концентрації 4 мл на 10 л води з проведенням дворазової обробки. Обробки є ефективними проти личинок старших вікових груп та імаго. Важливо пам'ятати, що основний удар по шкіднику слід завдавати у весняний період, під час розвитку першого покоління. Це дозволить суттєво скоротити чисельність першої хвилі шкідника і, відповідно, зменшити кількість наступних поколінь, що призведе до зниження витрат на захисні заходи.
Небезпечний шкідник Вузькозлатка ясенева смарагдова (Agrilus planipennis Fairmaire)
опубліковано 12 травня 2025 року
Зона природного поширення вузькотілої смарагдової златки, що вражає ясен, охоплює листяні та мішані ліси Корейського півострова, північно-східні та центральні регіони Китаю, Японію, Тайвань, крайній схід Монголії, а також російський Далекий Схід (Приморський край). Варто зазначити, що на відміну від природного ареалу, у місцях інвазії цей шкідник завдає значної шкоди як ясеневим насадженням, так і природним лісам. Дорослі жуки мають довжину тіла від 7,5 до 15,0 мм, а личинки досягають 26-32 мм у довжину. Забарвлення жуків – смарагдово-зелене з золотистим, бронзовим або фіолетовим відливом. Літ імаго триває з середини травня до серпня. Жуки харчуються листям у кронах дерев, проявляючи активність у сонячну теплу погоду з 6 ранку до 8 вечора, і можуть перелітати в пошуках їжі на відстань до 1 км. У негоду та вночі вони можуть ховатися під листям та в тріщинах кори. Тривалість життя самців становить близько двох тижнів, самок – до трьох. Самки відкладають поодинокі яйця (загалом до 70-90 штук) на поверхню та в щілини кори стовбурів і нижніх гілок. Період яйцекладки припадає на початок червня – кінець липня. Через 7-10 днів з яєць вилуплюються личинки, які проникають під кору та живляться лубом протягом літа. Їхні ходи в деревині звивисті, заповнені буровою мукою та розширюються в міру росту личинки. Личинка останньої, четвертої стадії, зимує в лялечковій камері, розташованій у заболоні або корі. Заляльковування відбувається наприкінці квітня – у травні, іноді пізніше. Молоді жуки прогризають вихідний отвір протягом 1-2 тижнів. Цей отвір має характерну D-подібну форму для видів роду Agrilus і сягає 3-4 мм завширшки. Цей шкідник є надзвичайно небезпечним для ясеня, деяких видів в'яза та горіха. Він також може пошкоджувати інші листяні породи, такі як тополя, осика, клен, береза, вільха, дуб, граб, липа та ліщина. Найчастіше Agrilus planipennis вражає дерева в полезахисних смугах, рідше – у глибині лісових масивів. Значної шкоди завдають як дорослі жуки, що об'їдають листя, так і личинки, які пошкоджують стовбури. Їхні ходи під корою викривлені, заповнені тирсою та збільшуються зі зростанням личинки. У пошкоджених дерев спостерігається зрідження крони, вздовж старих ходів з'являються здуття та тріщини, що сприяє вторинному зараженню хворобами та, зрештою, призводить до загибелі дерева. В умовах України златка здатна розмножуватися при середній температурі +19°C і витримувати зимові морози до -30°C. За активного розмноження протягом 6-7 років комаха може завдати серйозної шкоди насадженням, спричиняючи загибель від 35 до 100% уражених дерев. Смарагдова златка може поширюватися за допомогою транспортних засобів, вантажів із садивним матеріалом, дерев'яної тари та дров на всіх стадіях свого розвитку. Дорослі особини здатні самостійно перелітати на невеликі відстані (1-20 км), тому карантинна зона становить 20 км. Хімічні методи боротьби з цим шкідником виявилися недостатньо ефективними і не можуть повністю зупинити його подальше поширення. Основними профілактичними заходами для запобігання подальшому розповсюдженню комахи є: тимчасове обмеження масштабних посадок ясеня; створення оптимально зімкнутих насаджень, залучення та охорона птахів-комахоїдів, особливо дятлів, які знищують личинки та лялечки златки взимку; визначення меж заселення шкідником насаджень; встановлення нагляду за його подальшим розвитком, включаючи використання феромонних пасток Ліндгрена; для виявлення ходів личинок необхідно проводити огляд та знімати кору з живих дерев; своєчасне видалення уражених дерев шляхом вибіркових або суцільних санітарних рубок восени або взимку з подальшим їх спалюванням. |
